«Куріння небезпечна пристрасть»

В рамках відзначення Всесвітнього дня боротьби з тютюнопалінням у Глибоківській бібліотеці організована година відвертості «Куріння небезпечна пристрасть.

   Традиційно щороку 31 травня весь світ і Україна в тому числі, відзначає День боротьби з тютюнопалінням. Противники шкідливої звички закликають кинути палити хоча б на один день.

  День боротьби з тютюнопалінням був встановлений у 1987 році Всесвітньою організацією охорони здоров'я. Перед світовою спільнотою було поставлено завдання - добитися, щоб у 21 столітті проблема паління тютюну зникла.  У березні 2006 року Верховна Рада України ратифікувала Рамкову конвенцію ВООЗ з боротьби проти тютюну. Конвенція зобов'язує учасників вживати конкретних заходів, спрямованих на боротьбу з цим явищем.

   За статистичними даними, Україна займає одне з перших місць в Європі за кількістю курців. Кожен другий дорослий українець курить. В цілому в країні 15,5 млн курців, і з кожним роком кількість викурених сигарет зростає.

   Щороку близько 5,4 мільйонів людей помирають від хвороб, пов'язаних із тютюнопалінням - 80% із них знаходяться в країнах із низьким та середнім прибутком. Близько половини усіх курців помирають від хвороб, пов'язаних із тютюном, і дослідження також показують, що пасивне паління впливає на всіх, хто знаходиться поруч. Якщо ми залишимо цю проблему невирішеною, кількість смертей від тютюнопаління збільшиться до 8 мільйонів у 2030 році.

   Позбутися шкідливої звички непросто. На щастя, є чимало випробуваних способів кинути палити і почати здоровий спосіб життя.

  Саме про вплив тютюнопаління на організм людини та про те,  як позбутися цієї шкідливої звички година відвертості «Куріння небезпечна пристрасть», яку організувала завідувачка Глибоківської  книгозбірні. Відвідувачі також змогли переглянути численні публікації з часописів та іншої літератури, що їх надала районна бібліотека.

«Дитина – Родина – Україна – Світ»

В світі відзначають Міжнародний день сім'ї, святкування якого проходить щорічно 15 травня.

Святкування Дня сім'ї встановлено Генеральною Асамблеєю ООН і покликане звернути увагу світової громадськості на проблеми сім'ї, підвищити рівень інформованості щодо сімей та поглибити знання соціально-демографічних процесів.

ООН розглядає сім'ю як основний елемент суспільства, тому, на думку організації, якщо не поважаються права однієї сім'ї, під загрозою опиняється все суспільство.

У багатьох країнах в День сім'ї проводяться різноманітні просвітницькі заходи. Кожен рік для свята вибирається певна тема. Так, у 2017 році тема Дня сім'ї – "Родина, освіта та добробут".

Пильна увага в контексті святкування Міжнародного дня сім’ї приділяється в роботі бібліотечних працівників з батьками, у зв’язку з чим проводяться численні круглі столи, зустрічі з дитячими психологами, спеціальні лекції для батьків і дітей та інші заходи.

Виразним прикладом такої роботи є бесіди з батьками. В Глибоківській сільській бібліотеці-філії 14 травня пройшла бесіда з молодими батьками «Дитина – Родина – Україна – Світ». Бесіда швидко переросла у живий обмін думками, досвідом у питаннях виховання та залучення дітей до читання. Крім того, у такий спосіб бібліотека поширює ідею спільного читання, неможливого без виховання батьків-читачів, та надає інформаційну підтримку молодим батькам, сприяє їхній психологічній адаптації до нової моделі сім’ї.  

«День приніс нам перемогу, обпалену вогнем»

З метою гідного вшанування подвигу Українського народу в Другій світовій війні, його вагомого внеску в перемогу Антигітлерівської коаліції; засвідчення поваги до всіх борців проти нацизму; увічнення пам’яті про загиблих воїнів, жертв війни, воєнних злочинів, депортацій та злочинів проти людяності, скоєних у роки війни 8 травня по всій країні традиційно відбуваються урочистості до  Дня пам’яті та примирення. В Глибоківській сільській бібліотеці в цей день пройшов вечір пам’яті «День приніс нам перемогу, обпалену вогнем». До бібліотеки були запрошені користувачі  різного покоління,  що згадували минулі героїчні дні в історії нашої країни. Прозвучали вірші та пісні присвячені війні. 

Бібліотекар зазначила, що Україна зробила значний внесок у перемогу над нацизмом та союзниками Німеччини. На боці Об’єднаних Націй воювали українці у складі армій Великої Британії та Канади, Польщі, СРСР, США і Франції, а також визвольного руху в самій Україні – разом 7 млн осіб. Понад 2,5 млн українців були нагороджені радянськими та західними медалями та орденами, більше 2 тис. стали Героями Радянського Союзу, з них 32 – двічі, а найкращий ас союзної авіації Іван Кожедуб – тричі.

 Для України Друга світова війна – національна трагедія, під час якої українці, позбавлені власної державності, змушені були воювати за чужі інтереси. За Україну воювали дві тоталітарні системи, які однаково не рахувалися з ціною людського життя.

«Пригоди на казковій дорозі»

Скоро кінець навчального року і школярі вирушать у літо відпочинку та пригод, але занадто багато непередбачених ситуацій чекає дітей на дорозі.  Головне завдання дорослих навчити їх безпечному поводженню по вулично – дорожній мережі. Глибоківська бібліотека не залишила поза увагою це питання. На початку травня для користувачів-дітей бібліотеки була проведена бесіда-гра «Пригоди на казковій дорозі», яка була присвячена питанням безпеки поводження малечі на дорозі.  

Наймолодші діти з цікавістю спостерігали за дійством та за допомогою яскравих малюнків вивчали  ази Правил дорожнього руху та безпечної поведінки на вулицях та дорогах рідного села.

Щоб наймолодші учасники дорожнього руху були більш обізнані в дорожній абетці та добре орієнтувалися на вулиці бібліотекар Реіляну С. В. провела з ними гру у вигляді малюнків. Зосередила їх увагу на правилах перетину проїзної частини, повторила навіщо потрібен світлофор, дорожня розмітка та дорожні знаки, розповіли як потрібно поводитися пасажирам, продемонстрували для чого потрібні ремені безпеки тощо.

Гра проходила жваво, діти відповідали на питання бібліотекаря. Незважаючи на свій вік, наймолодші школярики дуже добре впоралися зі складними завданнями та продемонстрували високий рівень підготовки, що приємно здивував старших користувачів бібліотеки, що в цей час її відвідували.

Такі заходи обов’язково допоможуть наймолодшим учасникам руху бути зразковими пішоходами, а в подальшому і водіями, діти поступово навчаться добре орієнтуватись на дорогах.

«Трагедія, подвиг, попередження».

26 квітня 1986 року. Чорною та гіркою увійшла ця дата в історію людства. На благодатній землі українського Полісся, майже в центрі Європи, за 110 км. від столиці України Києва, сталася аварія, яку обґрунтовано вважають найбільшою в світі техногенною і екологічною катастрофою.

Ось вже 31 рік ця невигойна рана ятрить українську землю. Чорнобильський смерч забрав життя багатьох людей, завдає шкоди здоров'ю мільйонів українців. Наслідки чорнобильської трагедії ще сотні літ відчуватимуть на собі майбутні покоління.

А тоді, в ніч на 26 квітня 1986 року, мирно спала синьоока поліська земля, молоде містечко Прип'ять, що за 3 км. від атомної станції. Це була ніч з п'ятниці на суботу і люди чекали вихідних та прийдешніх травневих свят. В 1 год. 24 хвилини у приміщенні четвертого енергоблоку при виведенні його в плановий ремонт і проведенні випробувань турбогенератора стався вибух і виникла пожежа, яка перекинулася на дах третього енергоблока. Внаслідок вибуху була зруйнована покрівля четвертого блоку і машинного залу.

У ті хвилини світ навіть не збагнув, що сталося. Першими відчули поштовх вибуху та побачили велетенське полум'я у вигляді ядерного гриба мешканці Прип'яті та навколишніх сіл. Відразу ж вплив радіаційного опромінювання відчули на собі жителі іншого міста, що знаходилося на відстані 18 км. від станції – районного центру Київської області – Чорнобиля.

До дня Чорнобильської трагедії в Глибоківській сільській бібліотеці пройшла бесіда «Трагедія, подвиг, попередження». Для користувачів бібліотеки бібліотекар підготувала інформацію про ті чорні сторінки в нашій історії. Для деяких мешканців села ця дата є досить близькою, адже вони, або їхні родичі були причетні до цього.

«Ми читаємо завзято, 

а читання це нам свято»

Цього року свято дитячої книги святкує свій півстолітній ювілей, адже Міжнародний день дитячої книги був заснований у 1967 році згідно з рішенням Міжнародної ради з дитячої книги (International Board on Books for Young People, IBBY).

Відзначається він щороку 2 квітня, в день народження всесвітньо відомого данського казкаря Ганса Крістіана Андерсена (1805–1875).

Однією з головних ініціаторок цього свята стала німецька дитяча письменниця, діячка світової дитячої літератури, засновниця IBBY Елла Лепман. Ще на початку 50-х років минулого століття вона пропонувала заснувати «маленьку нобелівську премію» з дитячої літератури – Міжнародну премію імені Ганса Крістіана Андерсена. Починаючи з 1956 року, премія присуджується найкращому авторові дитячої книги, а з 1966 року її почали вручати і кращому ілюстраторові.

Тільки в 1973 році Почесний диплом Міжнародної премії імені Г.К. Андерсена за поему-казку «Барвінок і Весна» отримав український письменник Богдан Чалий, а 1979 року до «Почесного списку Андерсена» було вписано ім’я Всеволода Нестайка та його книжку «Тореадори з Васюківки».

В Глибоківській сільській бібліотеці-філії до цього дня було проведено гру-вікторину для дітей молодшого віку «Ми читаємо завзято, а читання це нам свято».

Діти розповідали про свої улюблені казки, відгадували загадки про головних героїв казок, а також із задоволенням демонстрували уривки казок, що їм подобаються найбільше.

«Обирай здоровий спосіб життя».

Україна стоїть сьогодні перед рядом проблем у всіх сферах життя, але найбільш актуальними є проблеми пов’язані з охороною здоров’я та збереженням людського життя. На жаль ми відзначаємо сьогодні зменшення кількості населення України.

Основними причинами високої смертності населення в Україні є неінфекційні захворювання – серцево-судинні, судинно-мозкові захворювання, онкологія, а також травматизм.

Глибоківська сільська бібліотека долучилася до проведення Дня здоров’я, який 7-го квітня 2017 року відбувся у бібліотеці.

Завідувачка провела бесіду «Обирай здоровий спосіб життя».

«Так само, як існують вічні філософські теми, існують і  вічні соціальні теми, аспекти життя суспільства, які продовжують обговорюватись і привертати загальну увагу незалежно від країни, політичної ситуації, етапу розвитку суспільства. Однією з таких вічних соціальних тем є тема здорового способу життя, боротьби з шкідливими звичками.

Визначним показником достатку кожної країни є здоров'я молодого покоління.  Сучасна молодь вкрай неграмотна в питанні здорового способу життя. Наркоманія, паління, вживання алкоголю, токсикоманія – часто це вбачається кращим дозвіллям серед певної частини юнаків і дівчат.»

"Національні птахи країн світу"

У кожної держави є свої офіційні символи: прапор, герб і гімн. Але, крім традиційних «розпізнавальних знаків», є і народні – приміром, улюблений птах. Щоб «задокументувати» народну любов, 1960 року в Токіо на міжнародній конференції із захисту пернатих було введено поняття «національний птах».

У соцопитуваннях громадяни країн визначали найулюбленіших крилатих. Ну а мотиви вибору різні: десь вибрали гарних, десь рідкісних, а десь – із релігійних міркувань. Проте конференція 1960 року не просто затвердила поняття «національний птах», а й зобов'язала уряди країн особливо захищати й охороняти їх.

4 квітня в Глибоківській сільській бібліотеці пройшла інформаційна година "Національні птахи країн світу". У заході взяли участь діти молодших класів.

Для них бібліотекар Реіляну С. В. підготувала особливу інформацію про птахів-символів українського народу.

Улюбленим птахом є лелека. Його назвали на честь божества добра і кохання - Леля. Ну, а як відомо - від кохання народжуються діти. От і приносить їх у наші домівки лелека, тобто він є символом народження.

Журавель - названий «Божою птицею» або «птахом Сонця». Журавлині відльоти у вирій особливі. І не лише формою польоту - відомим журавлиним ключем або клином, а й самим змістом та метою осінніх та весняних перельотів. Коли люди бачать весняний журавлиний ключ, то кажуть, що це не журавлі, а «веселики» летять, (бо в слові «журавлі» є щось від жури - журби) та несуть з собою безжурну весну та щасливе літо.

Зозуля - символ суму і вдівства, весни і, водночас, нещастя, туги за минулим і страждань нерозважливої матері. Вона має віщий дар – «кукує» людині літа, щасливе або нещасливе заміжжя, тобто Бог доручив зозулі кувати довгі роки життя людям. Вперше почувши зозулю навесні, треба мати в кишені гроші, то будеш при грошах цілий рік. Вона першою вилітає у вирій і останньою звідти повертається, а це означає, що ключі від цього райського острова - у неї, тобто за легендою ключі від Вирію Бог доручив саме зозулі. Отже, зозуля у вирій вона повинна відлетіти раніше, щоб відкрити його для інших птахів. Тому не встигає вона висидіти пташенят і підкидає яйця в чужі гніздечка.

Ластівка - символ добра і зла; весни; відродження; щастя; матері, коханої дівчини. Вона - співучасниця долі. Ластівка - символ весни і відродження, добра і щастя. Вона - Божа пташка, а тому, вбити її - великий гріх; зруйнувати гніздо - накликати на себе велику біду. Благословенний той дім, на якому поселиться ластівчина сім’я. Божа благодать на ластівці через те, що в час, коли іудеї розпинали Христа, ластівки крали в них цвяхи. Ластівка є символом матері.

Соловейко - Свята і вільна Божа пташка, співець добра і кохання, символ весни і волі, високого натхнення і неперевершеного таланту. Виконати свою роботу так, як виконує свою соловейко, не здатен жоден інший птах. Навіть люди рівняються на нього, тому і кажуть про талановитого співака: «Співає, як соловейко!».

Діти відгадували загадки та вирішували кросворди. Наприкінці заходу була проведена вікторина "Птахи - наші друзі".

Всі учасники отримали для себе багато нової та корисної інформації.

«Як захистити себе від туберкульозу»

(експрес-інформація)

Всесвітній день боротьби з туберкульозом (World Tuberculosis Day) відзначається за рішенням Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ) щорічно 24 березня - в день, коли в 1882 році німецький мікробіолог Роберт Кох (Robert Koch) оголосив про зроблене ним відкриття збудника туберкульозу.

 У 1905 році вчений отримав Нобелівську премію в галузі медицини.  

Туберкульоз - інфекційне захворювання, що передається повітряно-крапельним шляхом. І без відповідного лікування особа, хвора на активну форму туберкульозу, щорічно може заразити в середньому 10-15 осіб. В даний час щорічно туберкульоз забирає життя 1,6 мільйона чоловік, більшість з яких - жителі країн, що розвиваються.

 Символ Дня боротьби з туберкульозом - біла ромашка, як символ здорового дихання. В кінці 19 - початку 20 століть народилася ідея Дня Білої квітки, коли в Женеві вперше на вулиці вийшли молоді люди і дівчата зі щитами, посипаними квітами білої ромашки. Вони збирали пожертви для лікування хворих на туберкульоз.

До Всесвітнього дня боротьби з туберкульозом прийнято проводити різні благодійні заходи. Завдяки проведеній в нашій країні протитуберкульозної роботи в останні роки вдалося знизити ріст захворюваності і смертності населення від туберкульозу.

І все ж показники продовжують залишатися на високому рівні, відзначається зростання поширення туберкульозу з множинною лікарською стійкістю і туберкульозу, поєднаного з ВІЛ-інфекцією. Тому робота в даному напрямку ведеться постійно.

З 9 мільйонів чоловік, які щорічно захворюють на туберкульоз, 3 мільйони хворих не проходять лікування. Тому метою проведення Всесвітнього дня боротьби з туберкульозом є, перш за все, підвищення обізнаності населення планети про глобальну епідемію цієї хвороби і зусиллях по її ліквідації, про методи профілактики і боротьби з нею.

Саме таку інформацію було надано користувачам бібліотеки в Всесвітній день боротьби із захворюванням на туберкульоз»

«Держава і право для дітей»

(24.03.2017)

Чи завжди кожен з нас відчуває межу, де, нібито домагаючись своїх прав, попирає чужі? А чи багато хто сьогодні знає власні права, права людини, котра народилася і живе на світі?

Набагато спокійніше жити серед людей, які знають, що «гідність людини недоторкана! Кожна людина на Землі повинна зустрічати кожну іншу з повагою, по-братерськи, з розумінням, справедливістю. Тому що кожна людина – цінність» (ст.1 із Загальної Декларації прав Людини).

Ви знаєте, що були часи, коли дітей взагалі не сприймали як людей особливого віку — до них ставилися так, як до дорослих. Минуло не одне тисячоліття, поки людство зрозуміло, що діти потребують відмінного ставлення.

Лише в XVII-ХVШ ст. діти отримали належну увагу, бо раніше вони не мали ні дитячого одягу, ні дитячих іграшок чи книжок.

У середньовічній Німеччині слово «дитина» взагалі було синонімом до слова «дурень». Дітям було нелегко - не було законів, які оберігали б їхнє життя.

Довгі роки найрозумніші і найдобріші люди боролися за права дітей самотужки, і нарешті, у 1924 році, вони зібралися у місті Женеві, де прийняли перший документ про потреби дітей - Декларацію прав дитини.

Упродовж XX ст. було прийнято цілий ряд документів, спрямованих на захист дітей та дитинства.

Так, 24 березня в Глибоківській сільській бібліотеці пройшли правові хвилинки «Держава і право для дітей». Учасниками зустрічей стали учні Глибоківської  ЗОШ,  що  протягом  дня  приходили  до  бібліотеки. Для них були підготовлені листівки «Твої права» 

«Кожній жінці книгу»

В стародавньому Римі існував жіночий день, який відзначали матрони. Цього дня матрони - вільно народжені жінки, які перебували у шлюбі, отримували від своїх чоловіків подарунки, були оточені любов'ю та увагою. Рабині також отримували подарунки і, окрім цього, господиня будинку дозволяла невільницям цього дня відпочивати. Вдягнені в гарний одяг, із запашними вінками на головах, римлянки приходили в храм богині Вести - хранительки домівки.

Ініціатором святкування теперішнього Міжнародного жіночого дня була Клара Цеткін. Історична подія, що припала на цей день і пов'язана зі спробою жінок заявити про свої права, - марш протесту нью-йоркських ткаль 8 березня 1857 року. 

В переддень цього свята в Глибоківській сільській бібліотеці пройшов дівочий квест «Кожній жінці книгу» та майстер клас  з виготовлення сувенірів «Сюрприз для мами». По закінченню свята кожний користувач взяв із собою улюблену книгу та подарунок для матусі зроблений власними руками.

«…і мови нема без народу,

і народу без мови нема»

Кожного року 21 лютого увесь світ відзначає Міжнародний день рідної мови.

Мова — це історія народу, його світогляд, інтелектуальний та духовний результат кількатисячолітньої еволюції кожного етносу. Без своєї мови, своєї самобутньої культури немає народу.
Мова функціонує і розвивається тільки в людському суспільстві. Це найважливіший засіб спілкування людей і пізнання світу, передачі досвіду з покоління в покоління.

Сьогодні, згідно Статті 10 Конституції України «Державною мовою в Україні є українська мова. Держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України». Наша мова є рідною майже для 50 мільйонів чоловік. 

«Дорогі читачі!

Українською мовою розмовляли наші діди та прадіди, а матері та бабусі співали колискові! Народ наш сміявся і плакав рідною мовою. Шануйте і любіть рідну мову, піклуйтеся про неї, захищайте, розкривайте для себе її велич й могутню силу. Збережіть її в усій чудовій красі для себе й наступних поколінь!».

З таких слів розпочалася година спілкування в Глибоківській сільській бібліотеці, яку спільно з завідувачкою бібліотеки провела вчитель української мови Вікторія Андріївна.

«Вічна слава безсмертю Хоробрих»

Їх назвали Небесною сотнею – українців які загинули у Києві на Майдані, вулицях Грушевського та Інститутській. Гинули за честь, за волю, за право бути народом – джерелом і мірилом влади у власній державі, за країну, в якій не страшно жити і народжувати дітей. За цю самопожертву українці їх канонізували – за велінням серця долучили до сонму Небесного воїнства на чолі з архистратигом Михаїлом, аби захищали країну від лиха, пильнували й оберігали її з небес… .

20-го лютого Глибоківська сільська бібліотека теж долучилася до вшанування пам’яті Героїв Небесної Сотні. Бібліотекар Реіляну С. В. протягом дня провела  ряд хвилинок пам'яті для користувачів бібліотеки.

Казочки для Аліси

Діти, а дуже часто і дорослі люблять казки. Чому? Тому що у казці добро завжди перемагає зло, вони щасливо закінчуються, у казці існує те, чого бракує в реальному житті.

Про звичайні і незвичайні пригоди, що сталися з дівчинкою Алісою, розповідає у своїй книзі «Аліса у Країні Чудес» англійський письменник Льюїс Керрол. Саме по цій казці в Глибоківській сільській бібліотеці пройшла літературна година «Казочки для Аліси» для дітей молодших класів. Діти із задоволенням послухали уривки з казки та самі інсценували найулюбленіші моменти з пригод Аліси в країні Див.

 Слід зазначити, що цю казку читають люди різного віку, і вона й до сьогодні викликає неоднозначне ставлення.

На перший погляд, у казці багато нісенітниць. Це пояснюється багатьма причинами. По-перше, своєрідністю твору. Історія про Алісу починається як повість, а потім переходить у казку. А у фіналі твору читач дізнається, що все написане просто наснилося Алісі. «Сон» дівчинки — це композиційний прийом, який допоміг авторові ввести героїню у казку.

На жаль, дорослі, заклопотані своїми проблемами, не завжди помічають дива, що існують у житті. За казковим королівством, зображеним Льюїс Керролом, видніється Англія з її законами, судом, королівською владою, — усе те, що створили дорослі.

Королівський двір постає у вигляді колоди карт. У карти, як відомо, грають, їх тасують. Отак і королева на свій розсуд грала своїми підлеглими. Тобто життя — це складна гра, у якій завжди одні виграють, а інші — програють. Усі люди різні, як і мешканці Країни Чудес: Королева — зла, знервована, Миша весь час ображається, Гусінь — гонориста, Грифон і Черепаха — роздратовані, Чеширський Кіт завжди усміхнений.

У тексті багато дивних речей, віршів. Але вони є дивними лише з точки зору дорослих. Оскільки їх засмоктало божевільне життя і вони втратили чистоту поглядів, думок, уміння дивуватися і вірити в чудо.

Казка Льюїса Керрола змушує дорослих зупинитися і побачити незвичайне у звичайному. А дітям допомагає розвивати фантазію, уяву.

Коли перегорнута остання сторінка твору, завжди залишаються роздуми над нею, над тим, як ми живемо, якими слід бути. Отже, автор достукався до найпотаємніших глибин душі читача. А це і є найголовніше.

Волі народної дзвін

«Волі народної дзвін»

До дня пам’яті героїв Крут в Глибоківській сільській бібліотеці була оформлена книжкова виставка «Волі народної дзвін», також бібліотекар Реіляну Сніжана підготувала коротеньку інформацію про цей день для користувачів своєї бібліотеки.

29 січня в Україні відзначають День пам’яті героїв Крут – саме там у 1918 році відбувся бій, що на довгі роки став одним із символів боротьби українського народу за свободу і незалежність.

Їх було триста – студенти та гімназисти. Проти них були тисячі – солдати, фронтивики та матроси більшовицької армії. Нерівний бій. Бій під Крутами, який на декілька днів віддалив захоплення Києва. Втрати сягали: до 250 юнаків, одна рота (до 30 людей) студентів і 10 старшин. Бойовий наказ наша молодь виконала.

Січень 1918 року. На столицю України насуваються озброєні до зубів більшовицькі орди під командуванням колишнього царського генерала Муравйова. Київські студенти та гімназисти, прагнучи захистити молоду Українську державу, організували Курінь січових стрільців, щоб дати гідну відсіч загарбникам.

Курінь, що налічував 300 душ, складався із студентів Українського народного університету, Університету Святого Володимира та учнів старших класів Української Кирило-Мефодіївської гімназії. Захисники, пройшовши лише семиденну військову підготовку, без сумнівів і вагань вирушили в похід проти російської армії на станцію Крути, що розташована на залізничній лінії Москва – Бахмач – Київ.

П’ять годин безперестанку студентський курінь стримував наступ червоних, втрачаючи молоді життя, під градом куль і гранат. Московські солдати без жалю багнетами проколювали юначі груди, прикладами рушниць розбивали голови, добивали поранених – розповідали очевидці тих трагічних подій.

28 студентів потрапили в полон. Муравйовці цілу ніч по-звірячому мордували їх, а на світанку повели на розстріл. У зимове холодне небо злетіли звуки гімну „Ще не вмерла Україна”, що його першим заспівав гімназист Григорій Пипський. Пролунала недовга кулеметна черга… В загальному бій під Крутами тривав 3 дні. 29 січня було вбито останнього з трьохсот крутівських героїв. Більшовицькі кати заборонили місцевим селянам поховати за християнським обрядом тіла захисників Києва, залишивши їх на засніженому полі.

Київ було захоплено у лютому, а вже у березні столицю УНР було звільнено.

Тільки тоді почали розшукувати тіла молодих людей, які загинули під Крутами. Вдалося знайти лише 30 скалічених тіл юнаків, більшість з яких урочисто поховали у братській могилі у Києві на Аскольдовому цвинтарі.

„Стримайте ж ваші сльози, які котяться: ці юнаки поклали свої голови за визволення Вітчизни, і Вітчизна збереже про них вдячну пам’ять на віки вічні”, — сказав Президент УНР Михайло Грушевський під час поховання героїв.

Ця героїчна й водночас трагічна подія знаменувала початок нової епохи національного пробудження українців, усвідомлення нашого права жити на власній землі та святого обов’язку — боронити її. „Понад все вони любили свій коханий край”, — писав Павло Тичина. Визначально, що ця жертовна любов зародилася в серцях молодих людей, найкращих представників українського студентства.

Україна пишається молодими Героями. Пам’ять про них, як і та велична слава, за яку вони боролися – невмируща. Вічна їм слава.

«Голокост – невиплакані сльози людства»

У 2005 році Генеральна Асамблея ООН прийняла резолюцію № 60/7 "Пам'ять про Голокост", що проголосила 27 січня Міжнародним днем пам'яті жертв Голокосту. Україна приєдналася до цього документу у 2012 році та вперше скромно відзначила Міжнародний день пам'яті жертв Голокосту

Офіційно визнано, що від 5,5 до 6,1 мільйони євреїв було вбито протягом Голокосту, з них від 2,2 до 2,5 мільйони на території колишнього Радянського Союзу, значною мірою в Україні. Три мільйони осіб було вбито в газових камерах, близько двох мільйонів розстріляно, інші були вбиті іншими методами, померли від голоду, виснаження, примусової праці або екстремальних життєвих умов, в яких вони були змушені перебувати.

На сьогодні, Голокост - це уособлення людських страждань і абсолютного зла, універсальний символ травматичної події для всього людства. Зараз чимало із сучасників, батьки і діди яких не мали жодного відношення до винищення єврейського населення під час Другої світової війни мають сильні та емоційні спогади про нього.

До цієї сумної дати в Глибоківській сільській бібліотеці пройшла історична хвилинка «Голокост – невиплакані сльози людства» з учнями 8-9-х класів. На допомогу бібліотекарю прийшла вчитель історії Монастирліу В. А., яка розповіла про одну з найстрашніших сторінок в історії людства.