«Весна, кохання, квіти і насіння»

вгадай, яку я граю нині роль.
Я - жінка. Я - володарка велична,
мені вклонялись злидар і король.
Я - жінка. Я - рабиня безталанна,
що знала лиш солоний смак образ.
Я - жінка. Я - пустеля невблаганна,
що спалить всі гріхи твої за раз.
Міжнародний
день прав жінок і миру – 8 Березня – свято, що приходить до нас із ледь
відчутним подихом весни, даруючи тепло й пахощі первоцвітів.
Це
свято останнім часом викликає досить великий резонанс у суспільстві. Скоріш за
все, це відбувається тому, що воно тісно переплітається зі спогадами про
Радянський союз, і ще десятиліття після здобуття Україною незалежності
залишалось популярним на його колишніх теренах, оскільки покоління, виховане в
СРСР, не поспішало змінювати звичний ритм життя. Та сьогодні, коли спогади про
той час потрохи починають танути у повітрі, це свято (як і більшість радянської
"спадщини") викликає лише негатив.
То чи
варто святкувати Міжнародний жіночий день? Щоби відповісти на це запитання,
варто вдатись трохи до історії. Саме це й зробила завідувачка Глибоківської
сільської бібліотеки де пройшла історична година на тему «Весна, кохання, квіти
і насіння».
По закінченню
молодь вступила в дискусію між собою про жінку, права жінок та піднесення жінки,
що є Берегинею сім’ї, нації та людства взагалі. Юнаки казали, що їх ніхто не змушує робити приємні
сюрпризи коханій дівчині, сестрі чи мамі 8 березня. А також привітали присутніх
дівчат зі святом невеличкими подарунками.
Зі святом весни вас!
Комментариев нет:
Отправить комментарий