четверг, 25 июля 2019 г.

«Весна, кохання, квіти і насіння»
Я - жінка. Я - актриса ексцентрична, 
вгадай, яку я граю нині роль. 
Я - жінка. Я - володарка велична, 
мені вклонялись злидар і король. 
Я - жінка. Я - рабиня безталанна, 
що знала лиш солоний смак образ. 
Я - жінка. Я - пустеля невблаганна, 
що спалить всі гріхи твої за раз.
Міжнародний день прав жінок і миру – 8 Березня – свято, що приходить до нас із ледь відчутним подихом весни, даруючи тепло й пахощі первоцвітів. 
Це свято останнім часом викликає досить великий резонанс у суспільстві. Скоріш за все, це відбувається тому, що воно тісно переплітається зі спогадами про Радянський союз, і ще десятиліття після здобуття Україною незалежності залишалось популярним на його колишніх теренах, оскільки покоління, виховане в СРСР, не поспішало змінювати звичний ритм життя. Та сьогодні, коли спогади про той час потрохи починають танути у повітрі, це свято (як і більшість радянської "спадщини") викликає лише негатив.
То чи варто святкувати Міжнародний жіночий день? Щоби відповісти на це запитання, варто вдатись трохи до історії. Саме це й зробила завідувачка Глибоківської сільської бібліотеки де пройшла історична година на тему «Весна, кохання, квіти і насіння».
По закінченню молодь вступила в дискусію між собою про жінку, права жінок та піднесення жінки, що є Берегинею сім’ї, нації та людства взагалі. Юнаки казали, що їх ніхто не змушує робити приємні сюрпризи коханій дівчині, сестрі чи мамі 8 березня. А також привітали присутніх дівчат зі святом невеличкими подарунками.

Зі святом весни вас!



Комментариев нет:

Отправить комментарий